Август 2000
Лани достиглі марять край дороги
Духмяним Сонцем захопився цвіт
А за межею, де круті пороги
Біжить Дніпро, за очі в білий світ
Жито. Жито. Стільки пережито
Першая любов і першая журба
Росянистим колосом прошита
Волошкова юності тропа
Іду я полем, житній колос стигне
Під водограєм світанкової роси
І вітерець бавливо підхопляє
Піснями вишиті тендітні голоси
Безкрає небо вигляда хмаринки
Сміється Сонце, а Дніпро шумить
І кожний колос, то життя мого хвилинки
Це неповторна, невідчутна більше мить
Я поглядом провів самотнього лелеку
Летів понад жита, аж на Чумацьку путь
Ти юність дожени, любов мою далеку
І їй подарувать волошки не забудь
Жито. Жито. Стільки пережито
Першая любов і першая журба
Росянистим колосом прошита
Волошковоа юності тропа
