Июль 2002
Пурпуровіє вишня коло хати
І соловейко їй чита сонет
Стіна. Кімната. Килимок строкатий
На нім висить прадідівський багнет
У годину весняну і невідому
З ворожого утікши полону
Багнет у руках прадід приніс додому
І гордо так повісив на стіну
А потім переказував синові
Холоднії історії боїв
Де дні були од крові малинові
Де тим багнетом ворога кроїв
І слухав дід мій, син мого прадіда
І юне серце жаром обдува
В тих згадках сумували і раділи
Минулим веснам прадіда слова
Хоч я не чув ту перемову дивну
Все ж не згублю між тисячі тнет
Відлуння про історію родинну
Її частину – прадіда багнет
#slavavam
