Це вони захищали Гостомель тоді
Від ворожого лютого вроку
Крига скресла на вже приірпінській воді
В око ще не клювали пророку
Дні останні по лютому - люті бої
Ті, що березні нам дарували
Він у вихід пішов, а безлисті гаї
У промерзлих пітьмах ночували
Пустота. На душі недоритий окоп
Доля шати вбере обнадійця
А угорская вижла, на прізвисько Коп
Все чекає свого нацгвардійця
Оповідки роз’єднань закоханих доль
Стільки болю ми вчили напамʼять
Він пішов. Зберегти і тебе від неволь
Що країну так ницо поранять
В засвітах уже двійко знекровлених літ
Невтямки скільки далі нікому
А за тих, хто пішов - так народу болить
Рядовому болить. І Главкому.
Пустота. На душі недоритий окоп
Доля шати вбере обнадійця
Ну а вдома-он, віжла, на прізвисько Коп
Все чекає свого нацгвардійця
