Латориця

Апрель 2002

З тобою йшов Мукачівським я парком
Тремтіло літо, все щебетілО
І я очами так вдивлявся жарко
У твоє, ще не спокушене чоло

А по Мукачеву ЛатОриця тече
І ти схилилась тихо на моє плече
Сріблястий місяць понад замком ПаланОк
Веде з зорЯми свій чаруючий танок

Пограничник

Апрель 2002

Он тебя ведь безумно любит
Я же просто с тобой дружу
Он взаимности хоть пригубит
А я в армию ухожу

Не в Морфлоте и не в Десанте
Я в Погранвойсках служу
И всё думаю – написать бы…
И вот каждую ночь пишу…

Ну що, ти скажеш “так”?

Февраль 2002

Ну що, ти скажеш “так”, чи будемо чекати
Як побіжать струмки з-під сніжних кочугур?
Ти вмієш тепло так надію приплекати
Як вміє у пат зайти гросмейстер без фігур

Та годі вже чекань, скінчилися надії
Ти невідомо де згубила почуття
Тож розберись у собі й кажи слова простії
Та пам’ятай – назад не буде вороття

Вірю. Мрію. Хочу.

Декабрь 2001

Я вірю в те, що стане світ щасливим
Я вірю у перемогу доброти
І прийде час, й ніколи темні сили
Не виповзуть з своєї чорноти

Я мрію про кохання неосяжне
Я мрію, і колись-таки знайду
Єдину і для мене лиш досяжну
Та по життю з собою поведу