Февраль 2002
Ну що, ти скажеш “так”, чи будемо чекати
Як побіжать струмки з-під сніжних кочугур?
Ти вмієш тепло так надію приплекати
Як вміє у пат зайти гросмейстер без фігур
Та годі вже чекань, скінчилися надії
Ти невідомо де згубила почуття
Тож розберись у собі й кажи слова простії
Та пам’ятай – назад не буде вороття
Я завтра повернусь з зорею і востаннє
А вже лишусь, чи ні, вирішувать тобі
І десь у далеку ніч сузір’я б’ють хвостами
Та від ударів тих всі небеса у журбі
Тож до світанку ти для себе маєш знати
Чи разом будем ми, чи інша доля є
Та постріл твій новий, коханням мов з гармати
Як вперше вже навряд мені серце розіб’є
#slavavam
