Це вони захищали Гостомель тоді Від ворожого лютого вроку Крига скресла на вже приірпінській воді В око ще не клювали пророку Дні останні по лютому - люті бої Ті, що березні нам дарували Він у вихід пішов, а безлисті гаї У промерзлих пітьмах ночували Пустота. На душі недоритий окоп Доля шати вбере обнадійця А угорская вижла, на прізвисько Коп Все чекає свого нацгвардійця Оповідки роз’єднань закоханих доль Стільки болю ми вчили напамʼять Він пішов. Зберегти і тебе від неволь Що країну так ницо поранять В засвітах уже двійко знекровлених літ Невтямки скільки далі нікому А за тих, хто пішов - так народу болить Рядовому болить. І Главкому. Пустота. На душі недоритий окоп Доля шати вбере обнадійця Ну а вдома-он, віжла, на прізвисько Коп Все чекає свого нацгвардійця
“Соля”
Вона їде від війни
Її звати Соля
На десятому році життя
Отак ні фіга собі урядила доля
З країною, де понад усе
Була є і буде
Головною цінністю
Воля
Соля під Києвом жила
В стороні Броварській
А тепер – при Мюнхені
На землі Баварській
Тут вона зачудована
Атракціонами, німецькою
І Назаром
Йому десять
Він сидить опостінь за партою
Любить Солю
Народився під Ілловайськом
Тато Назара десантник
Штурмовик
Під Бахмутом стоїть
З позицій ні кроку
До війни усвідомлено вже звик
Від того, горепашного
Чотирнадцятого року
Батько Солі – енергетик
З тих, хто буквальні “Воїни Світла”
У спільних боях ці двоє
Щодень наближають перемогу
Аби малі повернулися
Додому. В безпеку.
До України, яка розквітла
Матері Назара і Солі
Розлучилися зі своїми
Чоловіками
Не тепер. А ще невдовзі
Опісля того, як ті стали
Захисниками
І обидвоє наразі тут
У Німеччині воліють
Зшити особисте життя
Переважно червоними
А бува, далебі, чорними
Нитками
Він Назар. Її звати Соля
Обидвом у дитинство
Смачно харкнула
Воєнна доля
Дівчата!
Коли чужина завзято
Ставить щеплення болю
Бережіть своїх дітей
Від ваших реакцій –
Того нищівного для них
Психологічно-мінного
Поля
Історії дітей війни
Один з них – Назар
Одна з них – Соля
Крадії Різдва
Ти пам’ятаєш, Крадії Різдва
В кіношній, приказковій зафільмовці
Тепер про них забули на раз-два
В антигероях нині лихомовці
По парі з вуст – то менше пів-біди
Аж випали осатанілі дії
Де біс побрав лютневі холоди
Так лихомовці стали лиходії
Повишкірили все гниле єство
Крилатим дав напучення ракетам
Тепло забрати, світло і … Різдво
І прапори зірвати зі штакетів
Катма у мови підметів… русня
Антинарод. Свідомості руїна
Ми ж на Різдво, хоч нарізно – сім’я
Гуртом збира ялинку Україна
Там кавунову чепурить Херсон
Своя огрядно-горда є у Бахмуті
Батьки на фронті. Діти бачать сон
Про перемоги задля них здобуті
Про світ, у котрому мирнії дива
Їм шансу не лишають на злодійства
І де на іспит – Крадії Різдва
Як най, найнепромовне лиходійство
Мала
Привіт Мала! Ти порадій снігам
Вони вже йдуть не знаючи упину
І напиши листа захисникам
Він у рюкзаках їм так зігріє спину
Мала, привіт! Хоч твій без світла світ
Та напрочин, завзято пісня ллється
Ти намалюй у листі їм снігоцвіт
І знай ніхто, ніхто з них не здається
Привіт Мала! Так марять без тепла
Тебе лишити східні неістоти
Прицільно відповів майор Зола
Повік їм не бажать тепер достоту
Мала, привіт! Сам часом без зв’язку
Ти бебех напинаєш до пір’їни
Стоїть народ – в тилу й на передку
Несила нас позбавить України!
Позивні
Дудніли віщуни-майбутньовидці
Про гідні зашпор плани сатани
Але ж кпинаста доля у провидців
І ми не готувались до війни
Сурмили зворохоблено поети
Не слиніть меншовартісниї сни
Ув’язши у заболотньому памфлеті
Та ми не готувались до війни
Історики свої ламали списи
Нелюдки не спокутають вини
Сусіда – щур! Ви чуєте, там криси!
Ми знов не готувались до війни
Прошиті позивні на однострої
Твої дядьки, онучки і сини
Державу зберігають нам Герої
Які й не готувались до війни