Вона їде від війни
Її звати Соля
На десятому році життя
Отак ні фіга собі урядила доля
З країною, де понад усе
Була є і буде
Головною цінністю
Воля
Соля під Києвом жила
В стороні Броварській
А тепер – при Мюнхені
На землі Баварській
Тут вона зачудована
Атракціонами, німецькою
І Назаром
Йому десять
Він сидить опостінь за партою
Любить Солю
Народився під Ілловайськом
Тато Назара десантник
Штурмовик
Під Бахмутом стоїть
З позицій ні кроку
До війни усвідомлено вже звик
Від того, горепашного
Чотирнадцятого року
Батько Солі – енергетик
З тих, хто буквальні “Воїни Світла”
У спільних боях ці двоє
Щодень наближають перемогу
Аби малі повернулися
Додому. В безпеку.
До України, яка розквітла
Матері Назара і Солі
Розлучилися зі своїми
Чоловіками
Не тепер. А ще невдовзі
Опісля того, як ті стали
Захисниками
І обидвоє наразі тут
У Німеччині воліють
Зшити особисте життя
Переважно червоними
А бува, далебі, чорними
Нитками
Він Назар. Її звати Соля
Обидвом у дитинство
Смачно харкнула
Воєнна доля
Дівчата!
Коли чужина завзято
Ставить щеплення болю
Бережіть своїх дітей
Від ваших реакцій –
Того нищівного для них
Психологічно-мінного
Поля
Історії дітей війни
Один з них – Назар
Одна з них – Соля
